Резолюція VІІІ Національного форуму людей, які вживають наркотики та живуть із наркозалежністю України

Листопад 2024

Резолюція

 

Ми, учасниці та учасники VІІІ Національного форуму людей, які вживають наркотики та живуть з наркозалежністю України, говоримо про наступне:

- Десятиріччями звучить поняття «ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЯ», але за незначні злочини з наркотиками відбувають покарання прості споживачі речовин, а не фактично організатори наркобізнесу;

- Зміни у наркополітиці у зв’язку з сьогоденням України, а саме намагання вступу до Євросоюзу і пріоритетність забезпечення прав людей залишаються МІФом, і свідченням цього є фактично відсутні прийняті наркополітика та план її реалізації з фокусом на прогресивний підхід, де повага до прав людини та декриміналізація є пріоритетом країни;

- ВІЙНА – під час якої люди, які вживають наркотики, визнаються гідними для військового обов’язку, але залишаються при цьому обмеженими в державних гарантіях, доступу до лікування і використання своїх прав та свобод (досі у законодавстві є норми, які встановлюють обмеження/заборону на управління транспортними засобами, позбавлення батьківських прав тощо);

- Досі, у 21 сторіччі, в проєвропейській Державі, а саме на окремих її територіях, відсутні послуги з надання ЗПТ, ЗШ або інші подібні послуги, що гарантовані Країною, і прикладом є відсутність у гарантованому пакеті профілактики препарату «НАЛОКСОН», що фактично рятує життя і зменшує смертність від передозувань;

- Україна пережила військові дії у 2014 році, локдауни, пов’язані з «КОВІД-19», а зараз проживає війну з росією, і в цей час люди, які живуть з наркозалежністю, визнані придатними до військової служби, але досі не можуть бути забезпечені необхідними послугами в достатній кількості ані під час виконання військових обов’язків, ані коли відбувають покарання в місцях позбавлення волі;

- На сьогодні, досі, значним залишається рівень стигми та дискримінації, які яскраво виражені в певних нормативних документах або законах, і саме прикладом є існуючі поняття «наркоманії», «адміністративної виписки з програм лікування» (ЗПТ є життєво необхідними ліками).

  

Вищевикладене ЗМУШУЄ НАС:

ЗАКЛИКАТИ партнерів з державних установ, міжнародні, донорські та неурядові організації, до об’єднання зусиль на всіх рівнях задля реального вирішення проблем, прийняття законодавчих та нормативних документів щодо декриміналізації, збільшення зусиль, спрямованих на зменшення рівня стигми та дискримінації стосовно до людей з наркозалежністю у будь-яких проявах!

Ми наголошуємо на наступному:

1. Формування толерантного ставлення до наркоспоживачів НЕ БУДЕ, – через недостатність комунікації, нерозширення послуг у програмах лікування та профілактики, а також через реальну відсутність розробленої та прийнятої стратегії з наркополітики на 2021-2030 роки. Таке ставлення і фактична бездіяльність спонукають стверджувати, що Держава зневажає честь і гідність, права людей, які живуть з наркозалежністю і створює прецедент для невходження України до складу Європейського Союзу;
2. «Ми не долучаємось до боротьби зі стигмою і дискримінацією щодо спільноти ЛВН/ЛЖН в Україні, бо відбувається імітація процесу скасування дискредитуючих норм та прийняття стандартів допомоги зі зменшення шкоди, лікування за програмою ЗПТ і надання реабілітаційних послуг, які фактично відсутні» – стандарт медичних послуг з реабілітації відсутній, замісна підтримувальна терапія не має розвитку щодо лінійок препаратів та підвищення контролю якості. Спільнота залишає твердження про те, що препарати державного виробника мають недостатній терапевтичний вплив;
3. Відсутність змін щодо збільшення порогових значень у наказі МОЗ №188 для запобігання корупції навколо зберігання наркотичних речовин для власного споживання і реально зменшеної кількості дискримінаційного ставлення з боку правоохоронної системи;
4. Залучення до партнерства та процеси змін з дискредитуючого до лояльного/толерантного ставлення до людей з наркозалежністю з подальшою адвокацією принципу верховенства права з боку представників Уряду, Верховної Ради України, працівників правоохоронних органів, медичних працівників, громадського суспільства, загального населення є недостатніми, також іноді перед прийняттям стратегічних рішень відсутні необхідні обговорення (і прикладом цього є прийняття законодавства про військовий обов’язок і мобілізацію);
5. Представники влади, МОУ, ДКВСУ та МОЗУ мають забезпечити належну та повну доступність до програм зменшення шкоди і ЗПТ у місцях несвободи та позбавлення волі, для військовозобов’язаних та мобілізованих ЛВН;
6. Забезпечення фактичного доступу до «НАЛОКСОНу», шляхом перегляду наказу МОЗ України №65 від 15.05.2018 р. про доступність цього препарату, з включенням тарифікації даної послуги до державних гарантованих послуг зі зменшення шкоди серед споживачів ін’єкційних наркотиків;
7. Об’єднання зусиль партнерів та зацікавлених сторін, спрямованих на імплементацію Національної стратегії наркополітики і плану її реалізації на 2021-2030 р.р.;
8. Забезпечення внесення змін до застарілого порядку встановлення діагнозу та якнайшвидша ліквідація наркологічного диспансерного обліку, який обмежує права людини;
9. Сприяння якнайшвидшому прийняттю закону України про психічне здоров’я, медичну реабілітацію та декриміналізацію людей, що вживають наркотики;
10. Розробка та запровадження змін, з аналізом наркосцени, а також розширення послуг для ЛВНІ, в програми Зменшення Шкоди для споживачів наркотиків – з урахуванням специфіки наркосцени і викликів, що пов’язані з війною в Україні;
11. Збільшення фінансування програм розвитку потенціалу спільноти ЛВНІ – щодо мобілізації, захисту прав та адвокації з урахуванням розбудови системи запровадження сервісів як на базі організацій спільноти, так і силами спільноти ЛВНІ, як у програмах, дотичних до ВІЛ, так і в програмах реагування на екстрені потреби у зв’язку з пандеміями, війною та іншими ФОРС-МОЖОРНИМИ обставинами – з підвищеною увагою до впровадження моніторингових даних силами спільноти ЛВНІ;
12. Продовження підтримки та навчання нових лідерів спільноти для залучення до роботи в обласних Координаційних Радах з ВІЛ/ТБ й інших дорадчо-консультативних органах, а також реалізації сервісних програм;
13. Об’єднання зусиль щодо перегляду та розширення послуг для людей, що вживають наркотики та людей, які вживають «нові речовини».
14. Диференціація ланцюгів поставок замісної підтримуючої терапії.
15. Негайний розгляд можливості збільшення строку отримання препаратів ЗПТ для самостійного прийому (викликані потреби внаслідок виконання військових обов’язків для забезпечення доступу в районах активних бойових дій, а також зменшення навантаження людей СЖО та людей з інвалідністю щодо відвідування ЗОЗ).
16. Покриття доступом до програм ЗПТ та ЗШ у ЗСУ та Нац. гвардії.
17. Сприяння відкриттю нових кабінетів ЗПТ та програм ЗШ, особливо в тих регіонах, де відсутні послуги.
18. Ввести до програм профілактики передозувань компонент з перевірки ПАР.

 

ДЕКЛАРУЄМО:

1. Продовжити Мобілізацію і підтримку представників ЛВН/ЛЖН в усіх регіонах України;
2. Продовжити адвокацію законодавчих та нормативних змін щодо прав ЛЖН в Україні;
3. Готовність бути залученими у вигляді відповідального партнерства та експертизи до розробки релевантних програм та політик, а також моніторингу виконання зобов’язань Держави;
4. Готовність до реалізації програмних ініціатив та проектів, які стосуються нашого життя;
5. Підтримку завдань адвокаційного плану, розробленого БО «БФ «ВОЛНА» з урахуванням саме нашого досвіду реагування на виклики, пов’язані з «КОВІД-19», війною та іншими обставинами, коли саме згуртованість спільноти змогла забезпечити реагування на екстрені потреби і зберегти сотні життів;
6. Продовжити розвиток потенціалу спільноти ЛВНІ (ЛЖН) в Україні щодо проведення моніторингу послуг, процесів їх надання та забезпеченості їх в Україні;
7. Підвищити залучення міжнародних експертів, організацій та підрозділів ООН задля досягнення адвокаційних цілей, що вказані в даній резолюції, – зміни політик та НПА, розширення послуг та їх забезпеченості задля доступності, захисту прав людей з наркозалежністю, моніторингу даних напрямків силами спільноти ЛВНІ (ЛЖН) та рівноправне партнерство з органами державної влади;
8. НСЗУ, МОЗУ, ЦГЗ МОЗУ, представникам основних реципієнтів програм ГФ, всім зацікавленим сторонам докласти максимум зусиль задля популяризації та зміни в наповненні програм зменшення шкоди, замісної підтримувальної терапії, реабілітації, організації доступу до даних програм з метою моніторингу, запровадження в Україні новітнього підходу їх надання на базі й силами спільноти ЛВНІ та розгляду можливостей фактичної реалізації в статусі відповідального партнерства;
9. Війна в Україні 2022-2024 років змушує до негайного втілення невідкладних дій всіх відповідальних інституцій щодо внесення необхідних змін до нормативних документів, що регламентують порядки надання послуг КГН у контексті забезпечення доступу до програм лікування громадянам інших країн, що перебувають на території України, людям без реєстрації чи постійного місця перебування, ВПО з числа ЛВНІ, задля зменшення просування соціально небезпечних хвороб серед груп підвищеного ризику та внутрішньо або вимушено переміщених осіб;
10. Проводити системно аналіз змісту сучасних нормативних актів, внести пропозиції до порядків та законодавчих актів, які регламентують послуги замісної підтримувальної терапії у контексті забезпечення якісним супроводом пацієнтів та виконання стратегій розвитку таких програм;
11. Продовжити і збільшити взаємодію з МОЗ України щодо вжиття невідкладних заходів задля підтримки безоплатної участі у ЗПТ ЛВНІ, а також контролю дотримання вимог ліцензування та наказу МОЗУ №200, місць, які надають ЗПТ на платній основі. Негайно забезпечити контроль «наливайок», задля подолання корупції, зловживання, маніпуляцій, втягнення молоді, яка потребує іншої допомоги;
12. Докладати максимум зусиль до об’єднання всіх зацікавлених сторін задля розбудови повного набору послуг для ЛВН в місцях несвободи та ЗСУ;
13. Адвокатувати стратегію з наркополітики України та план її реалізації до 2030 року, засновані на правах людини і декриміналізації ЛВН на всіх майданчиках і для всіх зацікавлених сторін.

 

Позиційні заяви:

• Ми заявляємо, що Держава має забезпечити рівні умови доступу до послуг, втілення постійного моніторингу якості даних послуг за участю представників спільноти;
• Розширити участь представників ООН, МОЗУ, МВСУ в процесах впровадження та відповідальності за порушення закону України про «Насильство» в усіх проявах – фізичне, сексуальне, психологічне, матеріальне;
• Впровадити законодавчо послуги для ЛВНІ у повному, необхідному обсязі як у цивільному секторі, так і в установах ДКВСУ (профілактика, реабілітація, ЗШ та ЗПТ);
• Розширити послуги, які забезпечать зменшення ризиків втягнення у зловживання наркотиками молоді;
• Запобігати стигмі та дискримінації в будь-яких проявах, та за будь-яких ознак;
• Спільнота ЛВНІ України готова бути відповідальним партнером!
• Сприяти забезпеченню регуляторної бази та НПА щодо надання мобільних послуг ЗПТ.

Спільнота ЛВН України, наголошує на тому, що неприйняття до уваги відповідальними інституціями держави пунктів даної резолюції фактично нехтує як зобов’язаннями країни, так і зусиллями щодо зменшення тягаря суцільно небезпечних хвороб серед людей, які вживають наркотики!

  

м. Київ

Листопад 2024

_______________________________________________________________________________

November 2024

Resolution

We, the participants of the VIII National Forum of People Who Use Drugs and Live with Drug Dependence in Ukraine, declare the following:

• The term "DECRIMINALIZATION" has been discussed for decades, yet minor drug-related offenses still result in punishment for simple substance users rather than the actual organizers of the drug trade.
• Changes in drug policy in light of Ukraine's current aspirations to join the European Union and the prioritization of human rights remain a MYTH. The absence of an approved national drug policy and a plan for its implementation—focusing on a progressive approach that prioritizes human rights and decriminalization—proves this.
• WAR: People who use drugs are deemed fit for military service but remain deprived of state guarantees, access to treatment, and the ability to exercise their rights and freedoms. Legislation still includes restrictions such as bans on driving and the deprivation of parental rights.
• In the 21st century, in a pro-European state, certain regions still lack Opioid Substitution Therapy (OST), Harm Reduction (HR) services, or similar state-guaranteed programs. A stark example is the absence of "NALOXONE" in the guaranteed prevention package, despite its proven ability to save lives and reduce overdose mortality.
• Ukraine has endured military actions since 2014, COVID-19 lockdowns, and now a full-scale war with Russia. Yet, people living with drug dependence—deemed fit for military service—are still not provided with adequate services, whether during military duties or while serving sentences in detention facilities.
• Stigma and discrimination remain widespread, reflected in certain regulatory documents and laws. Terms such as "drug addiction" and "administrative expulsion from treatment programs" persist, despite the fact that OST is a life-saving medication.

Therefore, we are compelled to:

We CALL on partners from government institutions, international and donor organizations, and NGOs to unite efforts at all levels to address these issues. We urge the adoption of legislative and regulatory documents on decriminalization and an increase in efforts to combat stigma and discrimination against people with drug dependence in all its forms.

We emphasize the following:

1. Fostering a tolerant attitude towards drug users WILL NOT HAPPEN due to a lack of communication, failure to expand treatment and prevention programs, and the absence of an officially developed and approved drug policy strategy for 2021-2030. Such negligence suggests that the State disregards the honor, dignity, and rights of people who live with drug dependence, creating a precedent that hinders Ukraine’s accession to the European Union.
2. "We do not participate in the fight against stigma and discrimination against PWUD/PWID in Ukraine" because efforts to repeal discrediting regulations and adopt harm reduction, OST treatment, and rehabilitation service standards are merely imitative. The absence of a national rehabilitation standard, the stagnation of OST development, and concerns about the poor therapeutic effectiveness of state-produced medications reinforce this position.
3. Lack of changes in increasing threshold quantities in MoH Order No. 188 perpetuates corruption around drug possession for personal use and continues discriminatory treatment by law enforcement.
4. Engagement with partners and government representatives to transition from a discrediting to a tolerant stance on people with drug dependence is insufficient. Critical discussions are often absent before strategic decisions are made, as exemplified by the adoption of military duty and mobilization laws.
5. Authorities (Ministry of Defense, Ministry of Justice, Ministry of Health) must ensure full access to harm reduction and OST programs in detention facilities and for conscripted or mobilized PWUD.
6. Ensure access to "NALOXONE" by revising MoH Order No. 65 (15.05.2018) and including the medication in state-guaranteed harm reduction services for people who inject drugs.
7. Unite efforts among partners and stakeholders to implement the National Drug Policy Strategy and its action plan for 2021-2030.
8. Revise outdated procedures for diagnosing drug dependence and urgently eliminate mandatory narcological dispensary registration, which restricts human rights.
9. Support the prompt adoption of a law on mental health, medical rehabilitation, and decriminalization of people who use drugs.
10. Develop and implement changes based on an analysis of the drug scene while expanding Harm Reduction services tailored to the evolving drug landscape and challenges of war in Ukraine.
11. Increase funding for community capacity-building programs aimed at mobilization, rights protection, and advocacy—ensuring the sustainability of services provided by community-based organizations and PWUD themselves in both HIV-related and emergency response programs.
12. Continue supporting and training new community leaders to engage in regional HIV/TB coordination councils and advisory bodies, as well as in service programs.
13. Join efforts to review and expand services for people who use drugs, including those using new psychoactive substances.

We DECLARE:

1. To continue mobilizing and supporting representatives of PWUD/PWID across all regions of Ukraine.
2. To persist in advocating for legislative and regulatory changes to protect the rights of PWUD in Ukraine.
3. Our readiness to participate as responsible partners and experts in developing relevant programs and policies, as well as monitoring the State’s commitments.
4. Our commitment to implementing programmatic initiatives and projects relevant to our lives.
5. Support for the advocacy plan developed by the "Volna" Charitable Foundation, drawing on our collective experience in responding to COVID-19, war, and other crises—demonstrating how community unity has saved hundreds of lives.
6. To continue strengthening the capacity of the PWUD community in Ukraine to monitor services, service delivery processes, and their availability.
7. To enhance engagement with international experts, organizations, and UN agencies to achieve the advocacy goals outlined in this resolution—namely, policy and regulatory changes, service expansion, rights protection, and data monitoring by the PWUD community as equal partners with government bodies.
8. NSZU, MoH, PHC of Ukraine, principal recipients of Global Fund programs, and all relevant stakeholders must maximize efforts to promote harm reduction, OST, rehabilitation, and access to these services through community-led implementation and responsible partnerships.
9. The 2022-2024 war in Ukraine necessitates urgent action from all responsible institutions to amend regulations governing access to treatment programs for foreign nationals in Ukraine, people without residence registration, and internally displaced persons (IDPs) from the PWUD community—to curb the spread of socially dangerous diseases among high-risk groups and displaced populations.
10. To systematically analyze existing regulatory acts and propose amendments to legislation governing OST to ensure quality patient support and strategic program development.
11. To expand collaboration with the Ministry of Health to ensure free participation in OST for PWUD and strict adherence to licensing and regulatory compliance. Urgent action is needed to combat corruption and exploitation in private OST facilities.
12. To maximize efforts to unite all stakeholders for the comprehensive provision of services to PWUD in detention facilities and the Armed Forces.
13. To advocate for Ukraine’s drug policy strategy and its implementation plan until 2030.