Щодня люди, які живуть з наркозалежністю, стикаються з обмеженням своїх прав, що викликано неприйняттям нової Стратегії, за допомогою ФЛЕШМОБу БФ VOLNa «Стратегія заради життя і здоров'я наркозалежних людей», якій відбувається по всіх регіонах України ми знайомимо вас з життєвими історіями людей з наркозалежністю, права яких ми захищаємо:
Микола з міста Суми та живе з наркозалежністю. Він пацієнт державної програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Його історія із перших вуст. «Наше суспільство чомусь думає, що наркозалежним живеться дуже добре, що ми не маємо ніяких проблем і що нас нічого в житті не цікавить окрім наркотиків. Насправді ми такі ж люди, як і всі інші. Ми хворіємо, хочемо їсти, в нас теж бувають проблеми й негаразди, як і в усіх людей. Я мав проблеми зі здоров'ям. Звичайно це було пов'язано з ін'єкційним вживанням, але нічого вже не виправити… Я залежна людина. У мене був запальний процес в паховій області. Я не звертався в лікарню, тому що заздалегідь знав, що я почую від лікарів: «Сам винен, як вас земля всіх носить, йди звідси, приклади подорожник та заживе як на собаці». Також я боявся, що призначать дороговартісне лікування, на яке я не мав зовсім коштів. Мій стан погіршувався, почала підніматися температура, я був зовсім ослаблений. До лікарні не йшов. Одного разу працівники кабінету ЗПТ помітили, що мій стан зовсім кепський й сказали, що не відпустять додому в такому стані та викликали швидку. До приїзду швидкої покликали в кабінет Яну Дейнеку - регіональну представницю VOLNa у Сумській області. Медики з нею довго розмовляли. Потім приїхала швидка. Не знаю хто то був, фельдшер чи медбрат, але я почув, що він говорив: «Як же я його заберу в лікарню, якщо він наркоман!». Яна і медики кабінету ЗПТ довго йому щось говорили. Із останнього, що мені запам'яталось - це слова Яни: «Клянусь, ви звідси без нього не поїдете і з задоволенням доставите його в лікарню». Мене таки госпіталізували. В мене був септичний стан. Я оклигав. Я себе почував тоді дуже погано і думав, що не довго мені залишилось. До чого я веду. Було б добре, якби за наркозалежність нас не зневажали. Кожен може захворіти та кожен має право звернутися за допомогою. Але стигматизоване ставлення зв'язує нам руки і часто ми залишаємось зі своїми проблемами наодинці...»
Ось як пані Дейнека коментує цю ситуацію: «Взагалі потреб та проблем вистачає. Часто звертаються люди зі спільноти, в яких немає елементарно харчів. Пам'ятаю випадок, я роздавала сертифікати в «Сільпо» і один хлопчина мені сказав: «Боже, як вчасно! Дякую! Я вже три дні нічого не їв…» Ви скажете: «Хай іде та працює!». Працював би, якби взяли… Наркозалежним людям потрібна підтримка, а не покарання!»
На жаль подібних історій вистачає… Ознайомитися із ними можливо на сторінках регіональних представників і представниць VOLNa за хештегом
#стратегія_заради_життя.
МИ вимагаємо у Держави - зокрема у профільних Міністерств України та Президента України - забезпечити прийняття й виконання Державної Стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 року!
Згідно с Конституцією України ЗАБЕЗПЕЧИТИ реальні бюджетні послуги з лікування та профілактики для людей, які живуть з наркозалежністю, у тому числі для військовослужбовців та ВПО.
МИ закликаємо прийняти та розпочати впровадження нової Стратегії заради збереження життя і здоров'я людей, які живуть з наркозалежністю, повноцінного членства в Євросоюзі, стабільності Держави!
#supportdontpunish
#стратегія_щодо_наркотиків
#стратегія_заради_життя