Резолюція VІІІ Національного форуму людей, які вживають наркотики та живуть із наркозалежністю України

Листопад 2024

Резолюція

 

Ми, учасниці та учасники VІІІ Національного форуму людей, які вживають наркотики та живуть з наркозалежністю України, говоримо про наступне:

- Десятиріччями звучить поняття «ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЯ», але за незначні злочини з наркотиками відбувають покарання прості споживачі речовин, а не фактично організатори наркобізнесу;

- Зміни у наркополітиці у зв’язку з сьогоденням України, а саме намагання вступу до Євросоюзу і пріоритетність забезпечення прав людей залишаються МІФом, і свідченням цього є фактично відсутні прийняті наркополітика та план її реалізації з фокусом на прогресивний підхід, де повага до прав людини та декриміналізація є пріоритетом країни;

- ВІЙНА – під час якої люди, які вживають наркотики, визнаються гідними для військового обов’язку, але залишаються при цьому обмеженими в державних гарантіях, доступу до лікування і використання своїх прав та свобод (досі у законодавстві є норми, які встановлюють обмеження/заборону на управління транспортними засобами, позбавлення батьківських прав тощо);

- Досі, у 21 сторіччі, в проєвропейській Державі, а саме на окремих її територіях, відсутні послуги з надання ЗПТ, ЗШ або інші подібні послуги, що гарантовані Країною, і прикладом є відсутність у гарантованому пакеті профілактики препарату «НАЛОКСОН», що фактично рятує життя і зменшує смертність від передозувань;

- Україна пережила військові дії у 2014 році, локдауни, пов’язані з «КОВІД-19», а зараз проживає війну з росією, і в цей час люди, які живуть з наркозалежністю, визнані придатними до військової служби, але досі не можуть бути забезпечені необхідними послугами в достатній кількості ані під час виконання військових обов’язків, ані коли відбувають покарання в місцях позбавлення волі;

- На сьогодні, досі, значним залишається рівень стигми та дискримінації, які яскраво виражені в певних нормативних документах або законах, і саме прикладом є існуючі поняття «наркоманії», «адміністративної виписки з програм лікування» (ЗПТ є життєво необхідними ліками).

  

Вищевикладене ЗМУШУЄ НАС:

ЗАКЛИКАТИ партнерів з державних установ, міжнародні, донорські та неурядові організації, до об’єднання зусиль на всіх рівнях задля реального вирішення проблем, прийняття законодавчих та нормативних документів щодо декриміналізації, збільшення зусиль, спрямованих на зменшення рівня стигми та дискримінації стосовно до людей з наркозалежністю у будь-яких проявах!

Ми наголошуємо на наступному:

1. Формування толерантного ставлення до наркоспоживачів НЕ БУДЕ, – через недостатність комунікації, нерозширення послуг у програмах лікування та профілактики, а також через реальну відсутність розробленої та прийнятої стратегії з наркополітики на 2021-2030 роки. Таке ставлення і фактична бездіяльність спонукають стверджувати, що Держава зневажає честь і гідність, права людей, які живуть з наркозалежністю і створює прецедент для невходження України до складу Європейського Союзу;
2. «Ми не долучаємось до боротьби зі стигмою і дискримінацією щодо спільноти ЛВН/ЛЖН в Україні, бо відбувається імітація процесу скасування дискредитуючих норм та прийняття стандартів допомоги зі зменшення шкоди, лікування за програмою ЗПТ і надання реабілітаційних послуг, які фактично відсутні» – стандарт медичних послуг з реабілітації відсутній, замісна підтримувальна терапія не має розвитку щодо лінійок препаратів та підвищення контролю якості. Спільнота залишає твердження про те, що препарати державного виробника мають недостатній терапевтичний вплив;
3. Відсутність змін щодо збільшення порогових значень у наказі МОЗ №188 для запобігання корупції навколо зберігання наркотичних речовин для власного споживання і реально зменшеної кількості дискримінаційного ставлення з боку правоохоронної системи;
4. Залучення до партнерства та процеси змін з дискредитуючого до лояльного/толерантного ставлення до людей з наркозалежністю з подальшою адвокацією принципу верховенства права з боку представників Уряду, Верховної Ради України, працівників правоохоронних органів, медичних працівників, громадського суспільства, загального населення є недостатніми, також іноді перед прийняттям стратегічних рішень відсутні необхідні обговорення (і прикладом цього є прийняття законодавства про військовий обов’язок і мобілізацію);
5. Представники влади, МОУ, ДКВСУ та МОЗУ мають забезпечити належну та повну доступність до програм зменшення шкоди і ЗПТ у місцях несвободи та позбавлення волі, для військовозобов’язаних та мобілізованих ЛВН;
6. Забезпечення фактичного доступу до «НАЛОКСОНу», шляхом перегляду наказу МОЗ України №65 від 15.05.2018 р. про доступність цього препарату, з включенням тарифікації даної послуги до державних гарантованих послуг зі зменшення шкоди серед споживачів ін’єкційних наркотиків;
7. Об’єднання зусиль партнерів та зацікавлених сторін, спрямованих на імплементацію Національної стратегії наркополітики і плану її реалізації на 2021-2030 р.р.;
8. Забезпечення внесення змін до застарілого порядку встановлення діагнозу та якнайшвидша ліквідація наркологічного диспансерного обліку, який обмежує права людини;
9. Сприяння якнайшвидшому прийняттю закону України про психічне здоров’я, медичну реабілітацію та декриміналізацію людей, що вживають наркотики;
10. Розробка та запровадження змін, з аналізом наркосцени, а також розширення послуг для ЛВНІ, в програми Зменшення Шкоди для споживачів наркотиків – з урахуванням специфіки наркосцени і викликів, що пов’язані з війною в Україні;
11. Збільшення фінансування програм розвитку потенціалу спільноти ЛВНІ – щодо мобілізації, захисту прав та адвокації з урахуванням розбудови системи запровадження сервісів як на базі організацій спільноти, так і силами спільноти ЛВНІ, як у програмах, дотичних до ВІЛ, так і в програмах реагування на екстрені потреби у зв’язку з пандеміями, війною та іншими ФОРС-МОЖОРНИМИ обставинами – з підвищеною увагою до впровадження моніторингових даних силами спільноти ЛВНІ;
12. Продовження підтримки та навчання нових лідерів спільноти для залучення до роботи в обласних Координаційних Радах з ВІЛ/ТБ й інших дорадчо-консультативних органах, а також реалізації сервісних програм;
13. Об’єднання зусиль щодо перегляду та розширення послуг для людей, що вживають наркотики та людей, які вживають «нові речовини».
14. Диференціація ланцюгів поставок замісної підтримуючої терапії.
15. Негайний розгляд можливості збільшення строку отримання препаратів ЗПТ для самостійного прийому (викликані потреби внаслідок виконання військових обов’язків для забезпечення доступу в районах активних бойових дій, а також зменшення навантаження людей СЖО та людей з інвалідністю щодо відвідування ЗОЗ).
16. Покриття доступом до програм ЗПТ та ЗШ у ЗСУ та Нац. гвардії.
17. Сприяння відкриттю нових кабінетів ЗПТ та програм ЗШ, особливо в тих регіонах, де відсутні послуги.
18. Ввести до програм профілактики передозувань компонент з перевірки ПАР.

 

ДЕКЛАРУЄМО:

1. Продовжити Мобілізацію і підтримку представників ЛВН/ЛЖН в усіх регіонах України;
2. Продовжити адвокацію законодавчих та нормативних змін щодо прав ЛЖН в Україні;
3. Готовність бути залученими у вигляді відповідального партнерства та експертизи до розробки релевантних програм та політик, а також моніторингу виконання зобов’язань Держави;
4. Готовність до реалізації програмних ініціатив та проектів, які стосуються нашого життя;
5. Підтримку завдань адвокаційного плану, розробленого БО «БФ «ВОЛНА» з урахуванням саме нашого досвіду реагування на виклики, пов’язані з «КОВІД-19», війною та іншими обставинами, коли саме згуртованість спільноти змогла забезпечити реагування на екстрені потреби і зберегти сотні життів;
6. Продовжити розвиток потенціалу спільноти ЛВНІ (ЛЖН) в Україні щодо проведення моніторингу послуг, процесів їх надання та забезпеченості їх в Україні;
7. Підвищити залучення міжнародних експертів, організацій та підрозділів ООН задля досягнення адвокаційних цілей, що вказані в даній резолюції, – зміни політик та НПА, розширення послуг та їх забезпеченості задля доступності, захисту прав людей з наркозалежністю, моніторингу даних напрямків силами спільноти ЛВНІ (ЛЖН) та рівноправне партнерство з органами державної влади;
8. НСЗУ, МОЗУ, ЦГЗ МОЗУ, представникам основних реципієнтів програм ГФ, всім зацікавленим сторонам докласти максимум зусиль задля популяризації та зміни в наповненні програм зменшення шкоди, замісної підтримувальної терапії, реабілітації, організації доступу до даних програм з метою моніторингу, запровадження в Україні новітнього підходу їх надання на базі й силами спільноти ЛВНІ та розгляду можливостей фактичної реалізації в статусі відповідального партнерства;
9. Війна в Україні 2022-2024 років змушує до негайного втілення невідкладних дій всіх відповідальних інституцій щодо внесення необхідних змін до нормативних документів, що регламентують порядки надання послуг КГН у контексті забезпечення доступу до програм лікування громадянам інших країн, що перебувають на території України, людям без реєстрації чи постійного місця перебування, ВПО з числа ЛВНІ, задля зменшення просування соціально небезпечних хвороб серед груп підвищеного ризику та внутрішньо або вимушено переміщених осіб;
10. Проводити системно аналіз змісту сучасних нормативних актів, внести пропозиції до порядків та законодавчих актів, які регламентують послуги замісної підтримувальної терапії у контексті забезпечення якісним супроводом пацієнтів та виконання стратегій розвитку таких програм;
11. Продовжити і збільшити взаємодію з МОЗ України щодо вжиття невідкладних заходів задля підтримки безоплатної участі у ЗПТ ЛВНІ, а також контролю дотримання вимог ліцензування та наказу МОЗУ №200, місць, які надають ЗПТ на платній основі. Негайно забезпечити контроль «наливайок», задля подолання корупції, зловживання, маніпуляцій, втягнення молоді, яка потребує іншої допомоги;
12. Докладати максимум зусиль до об’єднання всіх зацікавлених сторін задля розбудови повного набору послуг для ЛВН в місцях несвободи та ЗСУ;
13. Адвокатувати стратегію з наркополітики України та план її реалізації до 2030 року, засновані на правах людини і декриміналізації ЛВН на всіх майданчиках і для всіх зацікавлених сторін.

 

Позиційні заяви:

• Ми заявляємо, що Держава має забезпечити рівні умови доступу до послуг, втілення постійного моніторингу якості даних послуг за участю представників спільноти;
• Розширити участь представників ООН, МОЗУ, МВСУ в процесах впровадження та відповідальності за порушення закону України про «Насильство» в усіх проявах – фізичне, сексуальне, психологічне, матеріальне;
• Впровадити законодавчо послуги для ЛВНІ у повному, необхідному обсязі як у цивільному секторі, так і в установах ДКВСУ (профілактика, реабілітація, ЗШ та ЗПТ);
• Розширити послуги, які забезпечать зменшення ризиків втягнення у зловживання наркотиками молоді;
• Запобігати стигмі та дискримінації в будь-яких проявах, та за будь-яких ознак;
• Спільнота ЛВНІ України готова бути відповідальним партнером!
• Сприяти забезпеченню регуляторної бази та НПА щодо надання мобільних послуг ЗПТ.

Спільнота ЛВН України, наголошує на тому, що неприйняття до уваги відповідальними інституціями держави пунктів даної резолюції фактично нехтує як зобов’язаннями країни, так і зусиллями щодо зменшення тягаря суцільно небезпечних хвороб серед людей, які вживають наркотики!

 

м. Київ

Листопад 2024