Резолюція VІІ Національного форуму людей, які вживають наркотики та живуть з наркозалежністю

Резолюція 

Ми, учасниці та учасники VІІ Національного форуму людей, які вживають наркотики та живуть з наркозалежністю

Україна перенесла чотири ЛОКДАУНИ у зв’язку з КОВІД19, під час яких померли сотні людей, які вживають наркотики, повномасштабна війна в Україні, яка забрала і забирає сотні життів людей з наркозалежністю, та тисяч Українців і тих, хто боронить нашу землю, а також фактичний практичний досвід дій щодо допомоги ЛВНІ під час агресії рашистів ЗМУШУЮТЬ НАС:

ЗАКЛИКАТИ партнерів з державних установ, міжнародні, донорські та неурядові  організації – до об’єднання зусиль на всіх рівнях задля реального внесення змін у законодавчі та нормативні документи щодо декриміналізації і збільшення зусиль стосовно зменшення стигми та дискримінації по відношенню до людей з наркозалежністю, а саме:

1. Формування толерантного ставлення до наркоспоживачів НЕ БУДЕ, через недостатність комунікації, не розширення послуг у програмах лікування та профілактики, а також через реально відсутність розробленої та прийнятої стратегії з наркополітики 2021-2030 років.

«Толерантне ставлення» до людей, що вживають наркотики, вже виказали Верховна Рада та Президент, коли прийняли та схвалили закон, який не декриміналізує, а фактично збільшує криміналізацію та відповідальність, і зроблено це, мотивуючи тим, що дана робота націлена на виконання рішень Європейського суду, що є БРЕХНЕЮ, а невиконанням взятих країною зобов’язань щодо декриміналізації. Жодного рішення щодо новітніх проєвропейських норм не було в обговореннях ані дорадчих груп, ані органів, які приймають рішення, ані під час необхідних громадських обговорень! Таке ставлення і фактичні дії спонукають стверджувати, що Держава попирає честь і гідність, права людей, які живуть з наркозалежністю, і створює прецедент для не входження України до Європейського Союзу та намагання затягнути процеси неприйняття стратегії з наркополітики прикриваючись важливішими справами у зв’язку з війною;

2. «Ми не долучаємось до боротьбі зі стигмою і дискримінацією щодо спільноти ЛВН/ЛЖН в Україні шляхом ІМІТАЦІЇ ініціації та адвокатування скасування дискредитуючих норм і прийняття стандартів допомоги зі зменшення шкоди, лікування у ЗПТ та реабілітаційних послугах, які фактично відсутні» – стандарт медичних послуг з реабілітації відсутній, замісна підтримувальна терапія не має розвитку щодо лінійок препаратів і підвищення контролю якості послуг (у тому числі і роботи приватних клінік які шкодять іміджу державної програми). Спільнота стверджує про те, що препарати державного виробника мають недостатній терапевтичний вплив, соціальні послуги майже не замовляються державою а пакети профілактичних послуг не змінюються і навіть відсутні програми профілактики передозувань;
3. Закликаємо відповідальних осіб з Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів разом з Верховною Радою України, а також профільні міністерства (МОЗУ, МВСУ, МЮУ) ОБ’ЄДНАТИСЬ та забезпечити зміни у нормативних документах і законодавстві щодо декриміналізації ЛВН, а саме окремих статей КПК (частини 1, 2 та 3 статті 309), внесення змін до наказу №188 МОЗ України що надасть практичності запобігання корупції навколо зберігання наркотичних речовин для власного споживання і реально зменшенню кількості дискримінаційного ставлення з боку правоохоронної системи, що у свою чергу призводить до зростання а не зменшення наркотизації за рахунок збільшених кримінальних проваджень фактично за дії, які в інших країнах навіть не розглядаються як проступок;
4. Залучати до партнерства та процесів змін з дискредитуючого до лояльного/толерантного ставлення до людей з наркозалежністю з подальшою адвокацією дотримання принципу верховенства права з боку представників Уряду, Верховної Ради України, працівників правоохоронних органів, медичних працівників, громадянського суспільства, населення загалом;
5. Збільшити тиск і контроль на фармакологічні компанії для дотримання виробниками препаратів ЗПТ європейських стандартів якості та адвокації доступних цін для учасників лікування ЗПТ з можливістю розширення лінійки препаратів, що використовуються в країні, організації та проведення провідних досліджень що надасть змогу дійсно втілювати якісні послуги, доступ до ліків і інших інтервенцій;
6. Домагатися прийняття і впровадження новітніх медичних та соціальних стандартів реабілітаційних послуг, розроблених з урахуванням прав людини , а також забезпечення моніторингу якості реабілітаційних послуг із залученням спільноти;
7. Представникам влади, представникам ДКВСУ та МОЗУ, забезпечити належну та повну доступність до програм зменшення шкоди і ЗПТ, реабілітаційних послуг в місцях несвободи і позбавлення волі для людей, що вживають наркотики;
8. Забезпечити не номінальний, а фактичний доступ до НАЛОКСОНу, шляхом перегляду наказу МОЗ України №65 від 15.05.2018 р. про доступність «Налоксону» з включенням тарифікації даної послуги до державних гарантованих послуг зі зменшення шкоди серед споживачів ін’єкційних наркотиків;
9. Створення широких коаліцій партнерів та зацікавлених сторін задля імплементації Національної стратегії щодо наркотиків і плану її реалізації на 2021-2030 роки.;
10. Забезпечити зміни до застарілого порядку встановлення діагнозу та найшвидшу ліквідацію наркологічного диспансерного обліку, який обмежує права людини;
11. Сприяти якнайшвидшому прийняттю закону України про психічне здоров’я, медичну реабілітацію та декриміналізацію людей, що вживають наркотики;
12. Розробити та запровадити зміни та розширення послуг для ЛВНІ в програмах Зменшення Шкоди для споживачів наркотиків з урахуванням специфіки новітньої наркосцени України;
13. Збільшити фінансування донорськими організаціями та державою, програм розвитку потенціалу спільноти ЛВНІ, мобілізації, захисту прав та адвокації з урахуванням розбудови системи запровадження сервісів як на базі організацій спільноти, так і силами спільноти ЛВНІ у програмах, дотичних до ВІЛ, у програмах реагування на екстрені потреби в зв’язку з пандеміями, війною та іншими ФОРС-МОЖОРНИМИ обставинами;
14. Продовження підтримки та навчання нових лідерів спільноти для залучення до роботи в обласних Координаційних Радах з ВІЛ/ТБ та інших дорадчо-консультативних органах та реалізації сервісних програм;
15. Залучити спільноту ЛВНІ до роботи груп з номенклатури при МОЗ України та інших процесів щодо доступу до життєво необхідних лікарських засобів.
16. Об’єднати зусилля щодо перегляду та розширення пакетів послуг для людей, що вживають наркотики, та людей, які вживають «нові речовини».

ДЕКЛАРУЄМО:

1. Продовження Мобілізації і підтримку представників ЛВН/ЛЖН в усіх регіонах України;
2. Продовження адвокації законодавчих та нормативних змін щодо прав ЛЖН в Україні;
3. Готовність бути залученими у якості відповідального партнерства та експертизи до розробки релевантних програм та політик, а також моніторингу виконання зобов’язань Держави;
4. Готовність до реалізації програмних ініціатив та проектів, які стосуються нашого життя;
5. Підтримку завдань адвокаційного плану, розробленого БО «БФ «ВОЛНА» з урахуванням саме нашого досвіду реагування на виклики, пов’язані з КОВІД19, війною та іншими обставинами, коли саме згуртованість спільноти змогла забезпечити реагування на екстрені потреби і зберегти сотні життів;
6. Продовжити розвиток потенціалу спільноти ЛВНІ (ЛЖН) в Україні щодо проведення моніторингу послуг, процесів їх надання та забезпеченості їх в Україні;
7. Підвищити залучення міжнародних експертів, організацій та підрозділів ООН задля досягнення адвокаційних цілей, що вказані в даній резолюції, – зміни політик та НПА, розширення послуг та їх забезпеченості задля доступності, захисту прав людей з наркозалежністю, моніторингу даних напрямків силами спільноти ЛВНІ (ЛЖН) та рівноправне партнерство з органами державної влади;
8. НСЗУ, МОЗУ, ЦГЗ МОЗУ, представникам основних реципієнтів програм ГФ, всім зацікавленим сторонам прикласти максимум зусиль задля популяризації програм зменшення шкоди, замісної підтримувальної терапії, реабілітації, організації доступу до даних програм з метою моніторингу, запровадження в Україні новітнього підходу їх надання на базі і силами спільноти ЛВНІ та розгляду можливостей фактичної реалізації в статусі відповідального партнерства;
9. Війна в Україні 2022-2023 років змушує до негайного втілення невідкладних дії всіх відповідальних інституцій щодо внесення необхідних змін до нормативних документів, що регламентують порядки надання послуг КГН у контексті забезпечення доступу до програм лікування громадянам інших країн, що перебувають на території України, людям без реєстрації чи постійного місця перебування, ВПО з числа ЛВНІ, задля зменшення просування соціально-небезпечних хвороб серед груп підвищеного ризику та внутрішньо або вимушено переміщених осіб;
10. Проводити системно аналіз змісту сучасних нормативних актів, внести пропозиції до порядків та законодавчих актів, які регламентують послуги замісної підтримувальної терапії у контексті забезпечення якісним супроводом пацієнтів та виконання стратегій розвитку таких програм;
11. Продовжити і збільшити взаємодію з МОЗ України щодо прийняття невідкладних дії, щодо підтримки безоплатної участі у ЗПТ ЛВНІ, а також контролю дотримання вимог ліцензування (особливо суб’єктами приватної форми надання послуг), Постанови 333 та наказу МОЗУ №200, місць, які надають ЗПТ на платній основі. Негайно забезпечити контроль «наливайок», задля подолання корупції, зловживання, маніпуляцій, втягнення молоді, яка потребує іншої допомоги;
12. Прикласти максимум зусиль всіх зацікавлених сторін до розбудови повного набору послуг для ЛВН в місцях несвободи;
13. Негайно надати на затвердження КМУ стратегію з наркополітики України та плану її реалізації до 2030 року, засновану на правах людини і декриміналізації ЛВН з урахуванням пропозицій організацій спільноти ЛВН і громадських обговорень.

 Позиційні заяви:

• Ми заявляємо що Держава має забезпечити рівні умови доступу до послуг , втілення постійного моніторингу якості даних послуг за участю представників спільноти;
• Розширити участь представників ООН, МОЗУ, МВСУ, МОУ у процесах впровадження та відповідальності за порушення закону України про «Насильство» в усіх проявах – фізичне, сексуальне, психологічне, матеріальне;
• Впровадити законодавчо послуги для ЛВНІ у повному, необхідному обсязі як у цивільному секторі, так і в установах ДКВСУ (профілактика, реабілітація, ЗШ та ЗПТ) та у ЗСУ;
• Розширити послуги, які забезпечать зменшення ризиків втягнення у зловживання наркотиками молоді;
• Запобігати стигмі та дискримінації в будь-яких проявах, та за будь-яких ознак;
• Спільнота ЛВНІ України готова бути відповідальним партнером!

Спільнота ЛВН України наголошує на тому, що не прийняття до уваги відповідальними інституціями держави пунктів даної резолюції фактично нехтує як зобов’язаннями країни на міжнародній арені, так і зусиллями щодо зменшення тягаря соціально-небезпечних хвороб серед людей, які вживають наркотики!

Відсутність стратегії щодо наркотиків, як і прийняття законів, що не змінюються та  кріміналізують людей, які вживають наркотики, є ознаками застарілих практик радянського гетто і можуть стати причинами не прийняття України до ЄС.