Ігор Ткаченко
10 грудня щорічно відзначається Міжнародний день захисту прав людини, що нагадує про Загальну декларацію прав людини, ухвалену Генеральною Асамблеєю ООН 1948 року. У контексті людей, які вживають психоактивні речовини (ПАР), цей день є важливою можливістю привернути увагу до порушення їхніх прав і сприяти формуванню гуманного та інклюзивного підходу до цієї вразливої групи населення.
Тому ми, Всеукраїнське об'єднання людей, які живуть із наркозалежністю (VOLNа), завітали до УКРАЇНСЬКОГО ДОМУ на прес-брифінг.
СПІКЕРИ:
⦁ Ігор Козак, представник БО “Благодійний Фонд “Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю (ВОЛНА)”.
⦁ Олег Димарецький, директор Всеукраїнського об’єднання людей із наркозалежністю “ВОЛНА”.
⦁ Яніна Стемковська, представниця Ресурсний центр БО ВОЛНа "Схід"БО "Меридиан".
⦁ Олексій Квітковський, представник ГО "Ресурсний Центр "Всеукраїнського Об'єднання Людей з Наркозалежністю "ВОЛНА-ДОНБАС"
⦁ Юлія Коган, представниця Ресурсний центр БО ВОЛНа "Південь".
Основні проблеми - це стигма та дискримінація. Люди, які вживають ПАР, часто стикаються з негативним ставленням суспільства, що перешкоджає їхньому доступу до медичних, соціальних і правових послуг. Дискримінація може виникати з боку медичного персоналу, роботодавців або навіть членів родини. У багатьох країнах вживання ПАР і залежність розглядаються виключно як кримінальні злочини, а не як питання охорони здоров'я. Репресивні закони призводять до арештів, тюремного ув'язнення та порушення права на справедливий суд, що посилює соціальну маргіналізацію та обмежений доступ до лікування.
Багато людей, які вживають ПАР, не мають доступу до доказових методів лікування залежності, таких як програми замісної терапії метадоном або бупренорфіном. Застарілі підходи (наприклад, примусові лікувальні програми) часто порушують права людини. «Нульова толерантність» до вживання наркотиків і репресивні заходи (зокрема, рейди або жорсткі антинаркотичні кампанії) можуть порушувати права на життя, свободу і захист від тортур.
Декриміналізація вживання ПАР в Україні дасть змогу зменшити стигматизацію та спрямувати ресурси на охорону здоров'я та соціальну підтримку, а не на репресії. Забезпечення доступу до медичних послуг: програми зменшення шкоди (програми голок і шприців, замісна підтримуюча терапія) мають бути доступні для всіх, хто їх потребує. Інформаційні кампанії мають руйнувати стереотипи про людей, які вживають ПАР, і підкреслювати, що вони мають право на гідне життя та лікування.
Залучення до формування політики: люди, які мають досвід вживання ПАР, мають брати участь у розробці політики та програм, що впливають на їхнє життя. В Україні, як і в багатьох інших країнах, існують прогресивні ініціативи, як-от програми зменшення шкоди та активність громадських організацій, що підтримують права людей, які вживають ПАР. Проте необхідно посилювати захист прав цієї групи, адже стигма, недофінансування програм та криміналізація залишаються серйозними викликами. День захисту прав людини - це нагода нагадати суспільству та урядам, що всі люди, включно з тими, хто вживає психоактивні речовини, мають рівні права та потребують підтримки, а не покарання.
Наш виступ і дії - це важливий крок до привернення уваги до системних порушень прав людей, які вживають психоактивні речовини (ПАР), особливо в умовах воєнного стану. Присутність Всеукраїнського об'єднання людей з наркозалежністю (VOLNa) на пресбрифінгу в Українському домі свідчить про силу нашого голосу та є сигналом для держави, що ігнорування проблем нашої спільноти є неприпустимим.
Умови війни посилюють уразливість людей, які вживають ПАР. Через мобілізацію, руйнування інфраструктури та міграцію багато хто втратив доступ до життєво важливих медичних і соціальних послуг. Водночас стигма та репресивні практики часто ще більше ускладнюють доступ до програм зменшення шкоди. Практики геноциду - примусове лікування, переслідування, відсутність доступу до життєво необхідної медичної допомоги (наприклад, замісної підтримувальної терапії) - можна розглядати як системне порушення прав людини.
Такі практики не тільки порушують міжнародні стандарти, а й позбавляють людей базового права на життя і здоров'я. Україна зобов'язана дотримуватися міжнародних зобов'язань, як-от Конвенції ООН про права людини, а також рекомендацій ВООЗ щодо гуманного поводження з людьми, які вживають ПАР. Воєнний стан не може бути виправданням для обмеження доступу до медичної допомоги або дискримінації. Наші ключові вимоги - це припинення дискримінації та репресій щодо людей, які вживають ПАР, у контексті воєнного стану. Забезпечення безперебійного доступу до замісної підтримувальної терапії, програм обміну шприців, психологічної та медичної допомоги.
Представники нашої спільноти включені в діалог з урядом щодо реформування політики у сфері ПАР. Важливо визнати людей, які вживають ПАР, такими, що заслуговують на захист, а не переслідування. Наш виступ в Українському домі в День захисту прав людини підкреслює, що проблема порушення прав людей, які вживають ПАР, - це не тільки боротьба зі стигмою, а й захист базових людських цінностей, гідності, свободи та права на життя.
Наші акції, які відбулися цього дня по всій Україні, - це не лише крик про допомогу, а й важливий сигнал для суспільства, що байдужість і репресії щодо найуразливіших є неприпустимими, навіть за часів війни. Ми наполягаємо на перегляді порогових кількостей психоактивних речовин. Розумні порогові значення допоможуть уникнути криміналізації людей, які не займаються збутом, і зроблять систему більш справедливою.
Лібералізація законодавства дасть змогу ефективніше впроваджувати програми замісної підтримувальної терапії, голок і шприців тощо, які довели свою ефективність у багатьох країнах. У таких країнах, як Португалія, Чехія та Швейцарія, декриміналізація невеликих кількостей наркотиків для особистого вживання показала позитивні результати, зокрема зниження рівня ВІЛ/гепатиту C серед людей, які вживають наркотики, смертності від передозування та підвищення ефективності роботи правоохоронних органів, що зосередились на боротьбі зі збутом та організованою злочинністю.
Наші вимоги є актуальними та обґрунтованими. Перегляд ст. 309 ч. 1 КК України та наказу №188 МОЗ - це не лише крок до захисту прав людей, які вживають ПАР, а й до створення ефективної, гуманної та сучасної наркополітики в Україні. Держава повинна визнати, що репресивні підходи не розв'язують проблему, а лише посилюють її. Наш заклик до декриміналізації статті 309 частини 1 Кримінального кодексу України та перегляду наказу №188 МОЗ України щодо порогових кількостей психоактивних речовин - це важливий і необхідний крок у реформуванні наркополітики, орієнтованої на права людини.
Чому це критично важливо?
Ст. 309 ч. 1 КК України зараз передбачає кримінальну відповідальність за зберігання наркотичних речовин без мети збуту, навіть у незначних кількостях. Це призводить до переслідування людей, які вживають ПАР, замість надання їм допомоги та доступу до програм лікування чи зменшення шкоди. Декриміналізація цієї статті дасть змогу зменшити навантаження на правоохоронні органи та судову систему і спрямувати зусилля на боротьбу з реальними загрозами - незаконним виробництвом і розповсюдженням наркотиків.
Наказ №188 МОЗ України - встановлені порогові значення кількості наркотичних речовин є занадто низькими, що призводить до криміналізації людей навіть за зберігання речовин у мізерних дозах для особистого вживання. Цей наказ не враховує реальної потреби в захисті прав людини, а використовується як інструмент для статистичного «покращення» результатів роботи правоохоронців. Перегляд цього наказу з метою підвищення порогових значень дозволить уникнути безпідставних кримінальних переслідувань.
Наші вимоги:
Декриміналізація зберігання невеликих кількостей для особистого вживання, що відповідає сучасним міжнародним стандартам, які акцентують на лікуванні та підтримці, а не на покаранні.
Відмова від переслідування людей, які вживають ПАР, що сприятиме зниженню стигматизації та підвищенню доступу до медичних послуг.
Розумні порогові значення допоможуть, що допоможе уникнути криміналізації людей, які не займаються збутом, і зробить систему більш справедливою.
Декриміналізація невеликих кількостей наркотиків для особистого вживання, що довела свою ефективність у багатьох країнах, таких як Португалія, Чехія та Швейцарія, що дасть змогу ефективніше впроваджувати програми замісної підтримувальної терапії, голок та шприців тощо.
Наші вимоги є актуальними та обґрунтованими. Перегляд ст. 309 ч. 1 КК України та наказу №188 МОЗ - це не лише крок до захисту прав людей, які вживають ПАР, а й до створення ефективної, гуманної та сучасної наркополітики в Україні. Держава повинна визнати, що репресивні підходи не розв'язують проблему, а лише посилюють її.