Світлана Макогон
Цей день для мене — не просто дата в календарі. Це день, коли згадуєш друзів, знайомих, людей із нашої спільноти, яких уже немає поруч.
Я хочу згадати одного з них — Андрія. Костиля. Так його називали на програмі замісної підтримувальної терапії, коли я сама була учасницею програми. Андрію було лише 26 років. Він був відкритим, добрим, щирим, завжди готовим відгукнутися. Здавалося, у нього попереду ще стільки життя… стільки можливостей, мрій, планів, стільки всього, що він міг зробити. Але одного дня його не стало.
Андрій помер від передозування. І найболючіше для мене те, що поруч тоді не було налоксону. Не було людини, яка знала б, як розпізнати передозування і як діяти в перші хвилини. Можливо, все могло бути інакше. Ми ніколи цього вже не дізнаємося.
Але сьогодні ми знаємо більше. Передозування можна попереджати, а при опіоїдному передозуванні налоксон може тимчасово відновити дихання та дати час отримати невідкладну медичну допомогу. Тому фотографія з налоксоном для мене — це не просто фотографія. Це нагадування про Андрія. Про тих, кого ми втратили. Про тих, кого ще можемо врятувати.
Налоксон має бути доступним. Знання про передозування мають бути доступними. Допомога має бути поруч. І ще дуже важливо — не мовчати про передозування через стигму. За кожною цифрою статистики стоїть чиєсь життя, чиясь дитина, друг, брат, сестра, кохана людина. Сьогодні ми згадуємо тих, кого втратили. А завтра маємо зробити все, щоб таких втрат було менше. Андрію, Костилю, ми пам’ятаємо тебе.
Від імені Всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю продовжуємо говорити про профілактику передозувань, доступ до налоксону та право кожної людини на життя і допомогу без осуду.
Діяльність БО "БФ VOLNa" здійснюється за підтримки 100% LIFE, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, ViiV Healthcare, PATH, Elton John AIDS Foundation, INPUD