Марія Ходос
– Я знаю Люду з дитинства, – пише Марія, консультант з регіонального розвитку Київської області в БО "БФ VOLNA", – ми росли в одному дворі, потім життя розвело кожного своєю дорогою. На жаль, вона закохалась у чоловіка з наркозалежністю і щоб бути поруч із ним, теж почала вживати. Думала, якщо вони вживають разом, то й будуть разом назавжди.
Нещодавно Люда подзвонила мені з обласної лікарні. У неї була підозра на рак легень, плеврит, двостороннє запалення легень. Вона зізналася, що давно не лікувала ВІЛ-інфекцію. Казала, що зовсім не хоче їсти, схудла на 18 кг за останні місяці, майже не може вставати з ліжка і тим паче кудись їхати. І найстрашніше — вона залишилась без своєї замісної терапії.
Я намагалася домовитися з лікарем, щоб їй видали препарати, але мені пояснили, що отримати і відвести можуть лише родичі, опікуни та піклувальники.
Я одразу сказала Люді чесно: незаконних способів дістати препарати я не шукатиму, але пообіцяла шукати варіанти, як переведення в лікарню, де вона могла б одночасно отримувати і лікування, і ЗПТ. Я розуміла й відчувала, що часу у неї майже не залишилось.
Наступного дня мені подзвонила її мачуха. Сказала, що Люди більше немає. І запитала хто такий Сашко? Я відповіла що не знаю, бо й справді не знала що за Сашко до неї приїхав востаннє.
Перед смертю Люда написала мачусі повідомлення: "Не хвилюйтесь, Сашко все привіз, тепер я хоч посплю". Я відповіла, що не потрібно нікого звинувачувати, поки не встановлена причина смерті. Тим більше стан у Люди був настільки тяжкий, що шансів вижити майже не було. Але проблема в іншому.
У родини є знайомі в поліції. І тепер того самого Сашка, який "пожалів" тяжко хвору жінку, можуть звинуватити у кримінальному злочині.
Люда плакала, благала допомогти, казала: "Якщо не ти — то ніхто". І він, знаючи наскільки їй погано без щоденної терапії, привіз таблетки. Можливо, просто поділився своїми.
А тепер йому може загрожувати Стаття 307 КК України "Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів". Навіть передача однієї таблетки іншій людині може трактуватись як збут. А покарання: від 4 до 8 років позбавлення волі, за обтяжуючих обставин — до 10 років з конфіскацією майна, у тяжких випадках — до 12 років.
А якщо слідство вирішить пов’язати передачу препаратів зі смертю людини, можуть розглядатися й інші статті, зокрема Стаття 119 КК України "Вбивство через необережність". Покарання: від обмеження волі до позбавлення волі строком до 5 років, у деяких випадках — до 8 років.
Ми не пишемо це для залякування. Ми пишемо це, щоб люди нарешті усвідомили: жалість не захищає від кримінальної відповідальності.
Найкраща допомога людині у кризі — не ділитися препаратом, а допомогти знайти законний вихід. Консультувати всіх залежних, пропонувати або замісну терапію або детоксикацію і реабілітацію, вибір є! Допомогти підібрати адекватне дозування. Допомогти знайти лікарню, де можна отримувати і ЗПТ, і лікування. Консультувати, підтримувати, шукати рішення разом. Тому що одна таблетка "із жалю" може зруйнувати ще одне життя.
Діяльність БО "БФ VOLNa" здійснюється за підтримки 100% LIFE, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, ViiV Healthcare, PATH, Elton John AIDS Foundation, INPUD
Меньше