Маша Ходос
Не просто повістка — як пацієнти ЗПТ виборюють визнання.
У п'ятницю, під час зустрічі Ініціативної групи «Фенікс Київ+область» в офісі БФ «VOLNa», ми знову повернулися до вкрай важливої, болючої і при цьому замовчуваної теми — мобілізації людей, які вживають наркотики, пацієнтів замісної підтримуючої терапії (ЗПТ), а також тих, у кого є діагноз «Психічні розлади внаслідок вживання опіоїдів».
Серед учасників нашої групи — переважно чоловіки. Багато з них чітко розуміють: вони вже не воїни — не через страх, а через важкі захворювання і втрату здоров'я. Але навіть такі чоловіки отримують повістки. Їх направляють на ВЛК, як і всіх інших. І тільки після проходження комісії та отримання відповідного висновку вони можуть довести свою непридатність до військової служби.
Водночас серед нас є й ті, хто хоче йти на фронт, щоб захищати країну. Але держава, як і раніше, не забезпечує їм отримання елементарної послуги — безперервного доступу до замісної терапії в умовах армії. Сьогодні немає ні постанов, ні інструкцій, ні механізмів — нічого, що стосувалося б надання ЗПТ на фронті.
Багато хто, навіть лікарі та співробітники силових структур, які не стикаються з залежністю особисто, дозволяють собі легкі та стигматизуючі висловлювання:
«Кидай ЗПТ, зістрибуй — і вперед, на фронт. Хоч якась користь від тебе буде!»
Але це не так просто. Залежність — це не слабка воля. Це хронічне захворювання. Відмова від ЗПТ — це не героїзм, а часто шлях до мук.
Уявіть найважчий бронхіт у своєму житті — і помножте цей стан на десять. Це безсонні місяці, болі, судоми, тремор, психози. Це не сон, а марення, яке триває не день і не два.
Що робити тим, хто все ж зважився відмовитися від ЗПТ?
Перш за все — пам'ятати, що це довгий і важкий шлях, і проходити його потрібно під контролем лікаря. Зменшення дози має бути поступовим і індивідуальним, процес займає місяці. Детоксикація можлива тільки після зниження дози хоча б на 50%, і точно не у вигляді «турбодетоксу» — особливо після 25 років на ЗПТ.
Безпечний детокс триває мінімум 10 днів. Потім — не полегшення, а наступний етап боротьби: вітаміни, знеболюючі, седативні препарати, засоби для нормалізації тиску, роботи печінки, серця, шлунково-кишкового тракту — і все строго за призначенням лікаря.
Обов'язкова і психологічна підтримка — реабілітаційні центри з програмами «12 кроків» або групи Анонімних Наркоманів. І на все це потрібен час.
З огляду на все це, важливо не просто слухати, а чути. Не просто закликати до патріотизму, а розуміти реальність кожної людини. Тому що гідність і право на життя — це не привілеї, а базові цінності суспільства, за які ми і воюємо.
Показовий приклад — наш консультант з регіонального розвитку Києва Павло Губко. Зараз він проходить ВЛК. Він не отримував жодної повістки, але вже кілька субот поспіль проводить у ТЦК, щоб показати: він не ховається. Йому довелося пройти зняття з «розшуку», анулювання штрафу — і тільки після цього почався офіційний медичний огляд.
Зовсім скоро ми опублікуємо його історію на сторінці БО БФ «VOLNa» у Facebook.
Ми віримо: голос кожного має значення. І справжні зміни починаються з правди. І ми, VOLNa, говоримо її на весь голос і не замовчуємо.
Діяльність БОБФ VOLNa здійснюється за підтримки 100% LIFE, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, ViiV Healthcare, PATH, Elton John AIDS Foundation, INPUD