Марія Ходос
Сьогоднішній день вкотре змусив мене замислитися над тим, наскільки мало суспільство розуміє проблеми людей із залежністю та тих, хто потребує безперервного лікування. Сьогодні я приїхала до одного з державних кабінетів замісної підтримувальної терапії, щоб зустрітися з пацієнтами, роздати новітні фільтри, заповнити чат-бот "VOLNa" та звичайно ж поговорити про Всесвітній день боротьби з вірусними гепатитами, проконсультувати пацієнтів ЗПТ щодо профілактики та лікування гепатиту С.
Під час зустрічі ми почули, що за парканом ЗПТ щось відбувається. Я вийшла подивитися і побачила, як працівники поліції перевіряють документи у двох пацієнтів. Одразу попередила інших людей, які перебували всередині, і вони вирішили поки що не виходити, я підійшла до поліцейських, привіталась, попросила представитись і пояснити що вони роблять, з якою метою перевіряють пацієнтів ЗПТ.
У розмові я прямо запитала, чи не пов'язано це з доставленням людей до ТЦК? І уявіть собі, поліцейський пояснив, що вони приїжджають саме до кабінетів замісної терапії, тому що, на їх думку, таких пацієнтів швидше відпускають із ТЦК, в той час коли інших громадян обов'язково заберуть на війну, і таким чином вони нібито "захищають" людей від мобілізації, ціль і справді висока, якби не декілька, але...
Я пояснила, що являюсь консультанткою з регіонального розвитку Київської області БО "БФ "VOLNA" та параюристкою, яка вже багато років захищає права людей із наркозалежністю, людей, які живуть з ВІЛ, хворих на туберкульоз та тих, хто опинився в тяжких життєвих обставинах. Моя робота — боротися зі стигмою, дискримінацією та допомагати людям захищати свої права, не допускаючи викрадень, катувань, обмеження чи позбавлення волі без вироку суду.
Я розказала поліцейським, що наші консультанти мають численні звернення від самих пацієнтів ЗПТ та їхніх родин. На жаль, мені відомі випадки, коли люди, незважаючи на тяжкі захворювання та наявність медичних документів, після проходження ТЦК опинялися у війську. Частина з них не отримувала життєво необхідного лікування, у тому числі замісної підтримувальної терапії або іншої необхідної медичної допомоги І врешті,вони помирали,не від рук ворога,а від ненадання медичної допомоги своїми ж співвітчизниками.
Для людини, яка тривалий час перебуває на замісній терапії, раптове припинення лікування може спричинити важкий синдром відміни. Це не просто дискомфорт. Це сильний біль, безсоння, виснаження, загострення хронічних захворювань і надзвичайно тяжкий фізичний та психологічний стан. У такому стані людина не здатна повноцінно виконувати бойові завдання і сама потребує медичної допомоги.
Я сказала поліцейським, що, можливо, вони щиро вважають, що роблять добру справу. Але вони можуть не знати, до яких наслідків призводить потрапляння тяжкохворої людини туди, де вона не має доступу до необхідного лікування. За кожною такою історією стоять людські життя, біль сімей і трагедії, яких можна було б уникнути.
Також ми говорили про людей, які живуть з ВІЛ, мають вірусні гепатити чи туберкульоз. Багато з них готові захищати свою країну. Але держава повинна гарантувати їм безперервний доступ до життєво необхідного лікування: антиретровірусної терапії, лікування гепатиту С, замісної підтримувальної терапії та інших необхідних препаратів.
Особливо важливо пам'ятати, що людина, яка живе з ВІЛ і регулярно приймає антиретровірусну терапію, за умови невизначуваного вірусного навантаження не передає ВІЛ статевим шляхом. Саме тому безперервне лікування має вирішальне значення не лише для здоров'я самої людини, а й для безпеки інших.
Я переконана, що здорові люди повинні захищати країну, а тяжкохворі люди повинні отримувати належне лікування. Поки держава не забезпечить безперервне надання життєво необхідних препаратів усім військовослужбовцям, які цього потребують, мобілізація людей із тяжкими хронічними захворюваннями створює ризики як для них самих, так і для їхніх побратимів.
Спочатку поліцейські намагались мені довести що вони праві і що всіх пацієнтів ЗПТ відпускають, але мені вдалося донести до них що про всіх вони просто не мають можливості знати,а параюристи знають і потім, неймовірними стараннями, продовж місяців цих людей доводиться витягати з війська і добре коли нам це вдається, але ж існує багато випадків коли люди так і не повертаються додому живими.
Поліцейські більше нікого не перевіряли, побажали нам гарного дня і пішли, не знаю чи повернуться вони, але якщо ви зіштовхнулися з подібною ситуацією, захищайте хворих людей, пацієнтів ЗПТ, пояснюйте що таке синдром відміни, що таке ВІЛ, гепатит, туберкульоз, наскільки важливо кожному вчасно отримувати своє лікування, говоріть спокійною, впевненою мовою і можливо нас почують і зрозуміють, та навіть якщо сьогодні ми допоможемо жодного хворого не відвести в ТЦК – це вже перемога,перемога над абсурдом та порушенням прав.
Ми не можемо будувати сильну державу, закриваючи очі на права найуразливіших людей. Повага до людської гідності, доступ до лікування та справедливе ставлення повинні залишатися цінностями навіть у найважчі часи.
Діяльність БО "БФ VOLNa" здійснюється за підтримки 100% LIFE, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, ViiV Healthcare, PATH, Elton John AIDS Foundation, INPUD