Розкажіть про себе?
Мене звати Юлія. Я із міста Слов'янськ, Донецької області. Я наркозалежна жінка, в Донецькій області приймала участь в програмі лікування "метадоном". З 2017 року я щодня отримувала лікування. Стабільною клієнткою в той період часу не була, тому вимушена була отримувати ліки щодня в лікарняному закладі, що зводило нанівець всі мої намагання знайти роботу та нарешті себе забезпечувати самостійно.
Як початок війни вплинув на ваше життя?
Я жила і працювала в м. Слов'янську Донецької обл., але з 24 лютого 2022 року, коли почалася війна, наше місто опинилося у зоні бойових дій. Я була розбита та пригнічена цією ситуацією і була змушена залишити свій будинок і своє місто! Завдяки допомозі всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю мені вдалось евакуюватись. В квітні 2022 року нас вивезли автобусом, спочатку в Дніпро, а звідти кожен вирішував - їхати на західну Україну, за кордон чи в інше місто. Переїхала я в місто Полтава: ні роботи, ні грошей, ні житла. Я була придушена і в розпачі. Полтава була обрана не випадково. По-перше: ближче буде в майбутньому повертатись додому; по-друге: від знайомих чула, що там гарно розвинена активність спільноти , і я сподівалась, що мені допоможуть швидко отримати необхідне лікування в програмі ЗПТ. Так і сталось. По приїзді в Полтаву нас прямо з автобуса розселили в тимчасове житло і вже вранці лідерка спільноти ЛВН всіх, хто потребував відвезла в наркодиспансер, де нас поставили в програму ЗПТ і видали ліки. Так я познайомилась з полтавською ініціативною групою VOLNA, з лідеркою та активістами.
Як ви дізналися, та за яких умов потрапили у проект "Відомі та сильні на передовій"?
Познайомилася в Полтаві з активістами, які запропонували мені відвідати одну дуже цікаву групу, і я погодилася. З’ясувалось, що це не просто група самодопомоги, а щотижнева робоча зустріч ініціативної групи. Завдяки цій групі "VOLNA" я знайшла однодумців, де почуваюсь собою, і в повній безпеці. Щоп’ятниці ми збираємось в ком’юніті-центрі БО "Меридіан", де обговорюємо важливі та потрібні речі. Там я і дізналась про можливість отримати допомогу.
Яку саме підтримку ви отримали завдяки проекту?
Я мала в Полтаві тимчасову оселю, проживала в будівлі дитячого садочку. В 2024 році в Полтаві я, нарешті, змогла отримати професію. Навчалась півроку і отримала диплом швеї, завдяки чому змогла в листопаді 2024 року знайти собі роботу та житло.
Здавалось, що я знайшла себе, але мій психологічний стан не давав мені покою - весь час було тривожно і вчувались вибухи (яких насправді не було). Через це вимушена була звільнитись зі швейного підприємства. Ніхто не хотів розуміти чому я так реагую на кожну "повітряну тривогу" - зі мною буквально траплялись істерики та панічні атаки прямо під час роботи в цеху. Але і змінити самостійно мені не вдавалось нічого. В черговий раз прийшовши в ком’юніті БО "Меридіан" (єдине місце де я відчувала себе в повній безпеці), я дізналась, що скоро буде реалізовуватись проект, в якому я зможу отримати психологічну допомогу.
На початку 2025 року я вперше познайомилась з психологинею на груповій консультації в ком’юніті. Після цього звернулась до неї з індивідуальним запитом на допомогу. Після спілкування було вирішено, що самої психологічної підтримки в моєму випадку буде недостатньо для корекції мого стану. Отримала перенаправлення на оцінку мого психічного стану до спеціалістів реабілітаційного центру "Вихід є". Там я і змогла отримати допомогу, спрямовану на покращення мого психічного стану. Я пройшла двотижневий курс психологічної реабілітації для людей, що постраждали від військових дій та зазнали насильства через війну. В реабілітаційному центрі "Вихід є" я вперше в своєму житті відчула себе рівною, а не "наркоманкою". Група складалась із 25 осіб з різних куточків України. Було дуже цікаво і продуктивно. З нами працювали цікаві професіонали, які навчили справлятись зі своїми тривожними станами різними методами - ми малювали, співали, займались спортом, розповідали власні історії... Головне це те, що після цього курсу я нарешті не реагую панікою на звуки повітряної тривоги, я знаю що зробити, щоб залишитися в спокійному стані.
Як проект "Відомі та сильні на передовій" змінив Вас, яку користь приніс?
Після двотижневої реабілітації я нарешті отримала довгоочікуваний спокій. Знову приєдналась до волонтерів-активістів БО "Меридіан", де мені надали ще й гуманітарну допомогу. Здавалось би, для когось це може зовсім невелика допомога, але саме це нарешті дало мені змогу прийняти важливе рішення: самостійно орендувати житло в Полтаві, і нарешті з’їхати з дитячого садку, в якому я прожила 2 роки і 8 місяців. З 23 березня 2025 року я орендую самостійно житло і впевнена, що тепер в моєму житті настала "біла смуга".
Разом з іншими активістами я на постійні основі, протягом двох с половиною років продовжую плести маскувальні сітки для військових ЗСУ. І я рада, що маю можливість зробити свій маленький вклад в Перемогу.
Я хочу подякувати всім тим людям, які надали нам допомогу: психологічну, матеріальну, консультативну.
Проект "Відомі та сильні на передовій" реалізується за фінансової підтримки Фонду Елтона Джона з боротьби зі СНІДом.