Руслан Воєводов
До мене, як до РП VOLNa Дніпропетровської обл., звернувся представник спільноти ЛЖН, людина, сім'я якої перебуває у важких життєвих обставинах.
Річ у тім, що хлопець і його дружина вимушені переселенці (ВПО) з Донецької обл. Деякий час вони проживали в м. Дніпро, але не змогли пристосуватися до життя в мегаполісі. У результаті чоловік прийняв рішення переїжджати в деокупований Святогірськ і отримувати там лікування.
Я сам ВПО з 2014 р., тому на особистому досвіді знаю всі проблеми, з якими стикаються такі люди. На жаль, наразі в нас немає проєктів, які покривали б потребу таких людей у продуктах і побутових речах, але є друзі та партнери, до яких можна звернутися.
Моя колега з м. Краматорськ Наталя Зеленіна, яка є РП Донецького регіону від VOLNa, одразу відгукнулася і залишила цій людині, яка до нас звернулася, контакти, за якими вона може зв'язатися і отримати допомогу. Також запропонувала свою допомогу Світлана Макогон, РП VOLNa з Криворіжжя. Трохи, звичайно, і я сам допоміг родині хлопця закупити необхідні продукти. Головне, щоб люди могли протриматися, поки не пристосуються до життя в новому місті.
Якщо говорити загалом, то з такими проблемами стикаються багато ВПО. Незважаючи на те, що в місті Дніпро працює багато благодійних фондів і релігійних організацій, які допомагають людям продуктовими наборами, засобами побуту та особистої гігієни, для людей, які втратили все, потрібно набагато більше.
Так, надто великі ціни на житло та комунальні послуги, проблеми з працевлаштуванням або постійні затримки із заробітною платою змушують таких людей шукати дешевші райони проживання або взагалі повертатися до свого житла поруч із зоною бойових дій чи в деокуповані міста нашої держави.
Усі ці проблеми множаться в кілька разів, якщо йдеться про ЛЖН. Практично неможливо знайти роботу та житло, якщо ти відверто кажеш, що ти пацієнт ЗПТ. Якщо людина на перший погляд не має ознак приналежності до певної вразливої групи і в неї виходить приховувати якусь частину свого життя від оточуючих, тоді їй вдасться до певного часу жити і працювати без перешкод.
Але світ не без "добрих" людей. На жаль, рано чи пізно цей момент випливає на поверхню, і одразу починаються проблеми. На людину вішають ярлик "нарік", зазвичай звільняють з роботи і просять покинути житло під якимось вигаданим приводом або відверто вішають усі "косяки", які є навколо.
Ще один момент, який заважає і водночас є "бар'єром", -- це обов'язковий період щоденних поїздок до кабінету ЗПТ, якщо людина новий учасник програми.
У роботодавця законно виникає питання, куди їхній працівник мчить щодня в один і той самий час. Хоча лікарі ставляться з розумінням до людей, які справді працюють, але вони не можуть скасувати наказ МОЗ, який регламентує цю процедуру. Тож перед людиною постає питання втратити роботу чи звернутися за лікуванням.
У підсумку виходить безвихідна ситуація, в якій статус ВПО стає ще одним діагнозом і приводом для стигми для членів нашої спільноти. Зрозуміло, що ми одна спільнота і ніколи не залишимо таких людей у біді та будемо й надалі на особистому рівні допомагати їм. Але хотілося б, звісно, щоб ВПО, яких є величезна кількість, розв'язувалися б на системному рівні.
Діяльність БОБФ VOLNa здійснюється за підтримки «100% життя» - Мережа ЛЖВ, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, INPUD, ViiV Healthcare