Руслан Воєводов
Ця історія трапилася минулого тижня в п'ятницю, коли основна маса відвідувачів відділення ЗПТ у Дніпрі вже пройшла, і тільки поодинокі пацієнти, які запізнилися, бігли до сайту, щоб не залишитися на вихідні дні без свого препарату.
Наша старша медсестра Дар'я Миколаївна покликала мене і сказала, що на вулиці мене питав якийсь хлопець, просив, щоб я спустився. Я, звісно, біжу на вулицю. Бачу на першому поверсі незнайомого мені молодого чоловіка з рюкзаком GLOVO.
Запитує: «Ви Руслан?»
Я трохи розгублено: «Так... Але я начебто нічого не замовляв...»
«Та ні, - відповідає юнак. - Я тут вашого пацієнта привіз..., він, здається, ногу зламав. Йти сам не може, телефону немає, грошей теж немає. Дуже просив допомогти дістатися до лікарні, щоб отримати життєво важливі ліки!!!»
Чесно кажучи, не часто зустрічав такі випадки, щоб стороння людина, яка не має до нашої спільноти стосунку, перейнялася співчуттям до людини, яка має ознаки певної групи ризику. Та ще й за свої кошти привезла її на таксі до наркології і на собі затягнула сходами до порога відділення. Я був приголомшений!!! Залишалося тільки подякувати хлопцеві за його небайдужість і потиснути руку за його людяність. Далі все за алгоритмом: коротка розмова з пацієнтом, з'ясував обставини травми, провів огляд кінцівки, визначив необхідність викликати швидку і повідомив керівництву відділення, що у нас форс-мажор.
Поки чекали швидку, напоїли пацієнта гарячим чаєм, медперсонал відділення одразу забезпечив його ліками ЗПТ за призначенням лікаря. Фельдшер швидкої після огляду сказав, що потрібен ренген, попередньо визначивши перелом стопи, зробив знеболення і повіз людину в лікарню.
Через деякий час дзвінок із лікарні. Чоловік у розгубленому стані, каже, що його не госпіталізують. Після ренгену перелому, на щастя, не виявили. Лікарі травматологи в приймальному відділенні виписали протизапальні ліки, мазь, диклофенак, і на цьому все. Ситуація склалася така, що людина на ногу встати не може, пересуватися без сторонньої допомоги також не виходить. Ні милиць, ні якоїсь палиці, щоб хоч якось пересуватися, у нього немає.
Терміново виїхали в лікарню, щоб з'ясувати все на місці. З'ясувалося, що в такому стані наш пацієнт не добереться до міста проживання. Відповідні служби, до яких ми зателефонувати, нам відмовили. У більшості випадків це було так: «Ну ви ж розумієте, що ввечері в п'ятницю вже нікого немає. Приходьте в понеділок, зараз уже пізно».
Тоді було ухвалено рішення забезпечити чоловіка ліками, які йому прописав травматолог, і звернутися до дружнього хостелу, щоб спробувати в такий спосіб надати людині притулок. Це дасть йому можливість, перебуваючи в теплі та спокої, приділити увагу своїй травмі.
Як завжди в цьому нам допомагали наші друзі та колеги. Директорка Ресурсний центр БО ВОЛНа "Схід" Яніна Стемковська надала фінансову допомогу на покриття тимчасового перебування в хостелі. Завдяки директорці Ресурсний центр БО ВОЛНа "Південь" Юлія Коган чоловіку було надано сертифікат Сільпо, що дозволив забезпечити чоловіка продуктами харчування, доки він перебуватиме в хостелі. Ліки купили одразу, а палиці привезли наступного дня. Таким чином, ми зробили все, що було в наших силах, і допомогли людині, яка несподівано для себе опинилася у важких життєвих обставинах!
Діяльність БОБФ VOLNa здійснюється за підтримки «100% життя» - Мережа ЛЖВPATH, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, ViiV Healthcare.