Флешмоб “Воюю за свої права”
Коли та де: 25 червня, Facebook
Привід: Міжнародний день проти зловживання наркотичними засобами та їхнього незаконного обігу, а також Міжнародний день захисту жертв тортур у рамках глобальної кампанії «Support. Don't punish» (“Підтримати. Не карати”).
Організатор: БО БФ “Всеукраїнське об'єднання людей з наркозалежністю ВОЛНА”
Поруч з вами щодня за Україну боремося ми - ті, кого ви здебільшого не помічаєте. Ми - люди з наркозалежністю та ті, хто вживає наркотики.
Поки нас називають “наркоманами”, поки в наш бік дивляться з неповагою, поки нам все ще страшно сказати в голос про свій діагноз, ми наближаємо перемогу України. Ми стоїмо поруч з вами, задля нашого спільного майбутнього. Щодня ми виборюємо своє право жити в європейській державі, вільній від стигми та дискримінації. Ми віримо, що у мирній Україні нам, як і мільйонам різних людей, знайдеться своє місце. Бо не діагноз має визначати ставлення до людини.
Саме тому сьогодні, до Міжнародного дня захисту жертв тортур у рамках глобальної кампанії «Support. Don't punish» (“Підтримати. Не карати”), ми хочемо розказати вам про тих людей з залежністю, які воюють не лише за свободу України, а й за свої права.
Ми наголошуємо на тому, що настав час для змін: змін до підходів у наркополітиці, які повинні бути засновані на толерантному ставленні, правах та декриміналізації!
Закликаємо підтримати кампанію усіх партнерів, друзів та медіа, які зацікавлені у європейських цінностях.
25 червня ми презентуємо вам 6 ілюстрацій авторства Марії Микитенко. Кожна з них розповідає історію члена спільноти людей з наркотичною залежністю. Військові, волонтери, представники територіальної оборони з усієї України розповідають про роботу на користь України під час війни.
- Олександр, Полтава, волонтер: “Я — соціальний працівник, після роботи щодня плету маскувальні сітки. Наркозалежність не заважає мені працювати на благо України. Прийде час взяти до рук зброю — без вагань це зроблю”.
- Аліна, Київ, військова ЗСУ: “Я служу в армії. Навчилася стріляти, втішати рідних загиблих, лікувати рани. Мені страшно воювати, але ще страшніше не робити цього. Я воюю за країну зі світлим майбутнім, в якій хворих людей підтримують та лікують”.
- Дмитро, Львів, волонтер: “Ми всі зараз потрібні один одному. Я би хотів, щоб увесь світ знав: ніхто не заслуговує на дискримінацію, кожна людина має право на свій вибір, на життя та здоров'я. Я допомагаю всім людям, бо для мене всі — рівні”
- Сергій, Одеса, військовий ЗСУ: “Тебе визначають твоє серце та цінності. Люди з наркозалежністю бачили багато горя та поневірянь, проте, ми теж вміємо любити і захищати! Я готовий віддати своє життя за Україну!”
- Юлія, Чернівці, швачка-волонтерка: “Наша організація шиє речі для армії. Я пишаюся спільнотою наркозалежних, яка приносить користь суспільству. Не штампи формують уявлення про нас, а наші вчинки. Немає зайвих людей. І я в Україні теж не зайва”.
- Сергій, Житомирщина, військовий: “Коли я побачив, які звірства чинять рашисти на нашій землі, то перестав відчувати себе наркозалежним. Я — в першу чергу людина, яка пішла на фронт захищати свою велику любов — Україну”.
Також надаємо відеоролик з гаслами кампанії!
За додатковою інформацією та коментарями звертайтеся: tulup.volna@gmail.com