Регіональна представниця БО БФ «ВОЛНА» поспілкувалася з людиною, яка вживала вуличні наркотики, а потім пройшла курс реабілітації. «Я попросила поділитися своїми думками, відчуттями, потребами. Давно хотілося написати про те, що відчуває людина після реабілітації», - розповідає Яна Дейнека, регіональна представниця БО БФ «ВОЛНА» у Сумській області.
Реабілітаційний центр — це як певний, черговий, можливо навіть основний і перший етап в довгостроковому плані тверезості.
А що ж робити після реабілітації? Як кажуть багато хто із залежних: "Головне питання: не як покинути, а як не почати знову". Саме життя після РЦ кожен може бачити по-своєму.
«У кожного проблеми різні, але, по суті, дуже схожі. Добре коли в пріоритеті тверезість. У кожного залежного, що одужує, повинна бути підтримка, адже самотність та ізоляція загрожують зривом. Кожному залежному доведеться зіштовхнутися зі страхами, перепадами настрою, проблемами в соціальній сфері. Адже більшість відносин зруйновані, а навички здорового тверезого спілкування втрачений. У багатьох залишаються борги, кредити, проблеми із законом. Не варто відразу починати розв'язувати всі проблеми водночас. Треба присвятити якийсь час собі та власному одужанню».
Чим можна зайнятися ще:
Регулярне відвідування зборів АН;
Робота з психологом;
Відновлення втрачених навичок у деяких сферах життя;
Спілкування з тими, хто одужав;
Пошук нових хобі та інтересів;
Не допускати у своєму житті пусту трату часу, маніпуляції, кримінальну поведінку.
Прийдеться відмовитися від попереднього мислення, звичок, кола спілкування.
Цей список можна продовжувати.
Одужання це процес. Процес важкий, довгий - довжиною в життя.
